Яке церковне свято сьогодні 13 вересня 2026 року та кого вшановують за новим календарем ПЦУ й УГКЦ України нині

Церковне свято сьогодні, 13 вересня 2026 року, за новоюліанським календарем Православної Церкви України припадає на 15-ту неділю після П’ятдесятниці та неділю перед Воздвиженням Чесного Хреста Господнього. Центральними календарними пам’ятями дня є передсвято Воздвиження, оновлення, тобто освячення, храму Воскресіння Христового в Єрусалимі у 335 році та священномученика Корнилія Сотника, відомого з 10-го розділу Діянь апостолів. У богослужінні недільний чин поєднується зі службою Оновлення і текстами передсвята, а головними читаннями неділі перед Воздвиженням є Гал. 6:11–18 та Ін. 3:13–17. Наступного дня, 14 вересня, ПЦУ відзначатиме саме Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста Господнього, для якого встановлений піст, повідомляє редакція Україна 7 днів/U7. Офіційні «Богослужбові вказівки 2026» ПЦУ прямо фіксують для 13 вересня цей комплекс недільних і передсвяткових пам’ятей.

Українська Греко-Католицька Церква на 13 вересня 2026 року подає ту саму базову календарну структуру: 15-та неділя по Зісланні Святого Духа, неділя перед Воздвиженням, пам’ять оновлення храму Святого Воскресіння Христа, передсвяття Воздвиження Чесного Хреста та святого священномученика Корнилія сотника. На утрені встановлене Євангеліє від Луки 24:1–12, а на Літургії перед Воздвиженням читають Гал. 6:11–18 та Ін. 3:13–17. Це дозволяє точно відокремити 13 вересня від самого свята Воздвиження: неділя готує до нього богослужбово, але не є днем Воздвиження. Офіційний календар УГКЦ на 2026 рік уклала Патріарша літургійна комісія за новим стилем.

13 вересня 2026 року головний календарний акцент припадає не на одну пам’ять святого, а на неділю перед Воздвиженням, єрусалимське Оновлення та пам’ять Корнилія Сотника.

Церковне свято 13 вересня 2026 за календарем ПЦУ та УГКЦ

Церковне свято 13 вересня 2026 має складнішу богослужбову архітектуру, ніж звичайний день місяцеслова. За ПЦУ це 15-та неділя після П’ятдесятниці, а її статус неділі перед Воздвиженням визначає головні апостольське та євангельське читання. Одночасно починається безпосереднє передсвято Воздвиження Чесного Хреста. До цього додається окрема історична пам’ять освячення храму Воскресіння Христового в Єрусалимі, яке церковна традиція датує 335 роком.

ПЦУ також перелічує цього дня священномученика Корнилія Сотника, мучеників Кроніда, Леонтія і Серапіона, Селевка і Стратоніка, Макровія і Гордіана, священномученика Юліана, мучеників Іллю, Зотика, Лукіана та Валеріана, преподобного Петра в Атрої й великомученицю Кетевань, царицю Кахетинську. У богослужбовому порядку не всі ці пам’яті отримують однаковий обсяг служби. Офіційні вказівки встановлюють поєднання недільної служби Октоїха зі службою Оновлення та передсвята Воздвиження. Служба Корнилію в конкретній календарній комбінації 2026 року має особливість, пов’язану з тим, що Оновлення припало на неділю.

«Недільну службу Октоїха звершуємо зі службою Оновлення і службою передсвята Воздвиження» (Православна Церква України, «Богослужбові вказівки 2026», 13 вересня).

Маркова глава Типікона, на яку посилаються укладачі ПЦУ, передбачає для випадку, коли Оновлення припадає на неділю, перенесення повної служби святому Корнилію на інший день за благословенням настоятеля. Водночас на Літургії в опублікованому порядку після входу зазначені тропар недільний, тропар Оновлення, тропар передсвята та тропар священномученика. Це показує різницю між присутністю пам’яті святого в календарі та повною окремою службою йому.

Для УГКЦ структура сформульована компактніше. Офіційний календар називає пам’ять оновлення храму Святого Воскресіння, передсвяття Воздвиження Чесного Хреста та святого священномученика Корнилія сотника. Різниця в термінах «передсвято» і «передсвяття» не означає різної дати: йдеться про літургійну підготовку до свята 14 вересня.

Чому 13 вересня називають неділею перед Воздвиженням

Передсвято Воздвиження Хреста безпосередньо пов’язує богослужіння 13 вересня зі святом наступного дня. Воздвиження належить до великих свят церковного року й присвячене Хресту Христовому. У 2026 році календарне розташування особливо чітке: 13 вересня припадає на неділю, а 14 вересня на понеділок, тому неділя безпосередньо передує святковій даті.

Для цієї неділі встановлені не звичайні рядові читання, а спеціальні тексти перед Воздвиженням. Із Послання до Галатів читається уривок 6:11–18. Апостол Павло говорить про хрест Христовий як про визначальну основу своєї проповіді та протиставляє зовнішні ознаки релігійності внутрішньому оновленню людини.

Євангельський уривок Ін. 3:13–17 містить розмову Ісуса з Никодимом. У ньому згадується старозавітний образ змія, піднесеного Мойсеєм у пустелі, після чого йдеться про піднесення Сина Людського. Саме тому цей текст стоїть у календарі напередодні Воздвиження: він безпосередньо вводить тему Хреста ще до богослужіння самого свята.

Уривок містить і один із найвідоміших текстів Євангелія від Івана про любов Бога до світу та послання Сина не для засудження світу, а для його спасіння. Літургійний контекст не дозволяє зводити неділю лише до історії віднайдення чи вшанування матеріального Хреста. Центром читання залишається христологічний зміст події.

13 вересня в церковному календарі працює як безпосередній богослужбовий перехід до Воздвиження, а не як дублювання свята 14 вересня.

Що відбувається на богослужінні 13 вересня

Богослужбові вказівки ПЦУ детально описують вечірню, ранню, часи та Літургію. На великій вечірні поєднуються недільні стихири, стихири Оновлення та передсвята. Передбачений вхід, а для пам’яті Оновлення читають три паремії. На стиховні недільні тексти доповнюються стихирою Оновлення і текстом передсвята.

На ранній основним залишається недільний чин 6-го гласу. До нього приєднуються тропар Оновлення і тропар передсвята, а канон складається з воскресного, Богородичного, канону Оновлення та канону передсвята. Недільне ранкове Євангеліє 13 вересня 2026 року взяте з Лк. 24:1–12, де йдеться про жінок-мироносиць біля порожнього гробу і звістку про Воскресіння.

Ця деталь напряму перегукується з пам’яттю храму Воскресіння в Єрусалимі. Недільне богослужіння згадує Воскресіння Христове за своїм звичайним тижневим ритмом, а календарна пам’ять 13 вересня пов’язана з освяченням комплексу на місці, яке християнська традиція ототожнює з Голгофою та Гробом Господнім. В одному дні збігаються недільна тема Воскресіння, історія єрусалимської святині й підготовка до Воздвиження.

На Літургії після входу ПЦУ передбачає недільний тропар, тропар Оновлення, тропар передсвята та тропар священномученика. Прокимен, алилуарій і причасний беруться для неділі перед Воздвиженням та Оновлення. Апостол і Євангеліє також читаються для двох відповідних богослужбових пам’ятей. Окремі читання Оновлення становлять Євр. 3:1–4 та Мф. 16:13–18. Перший уривок використовує образ дому та його будівничого, а євангельський текст містить сповідання апостола Петра про Христа і слова про Церкву. Саме ці читання пояснюють, чому історична дата освячення храму в церковній традиції розглядається ширше за річницю конкретної будівлі. Схема основних читань 13 вересня виглядає так:

1. На недільній ранній читають Лк. 24:1–12 про прихід жінок до гробу та звістку про Воскресіння.
2. На Літургії для неділі перед Воздвиженням встановлені Гал. 6:11–18 та Ін. 3:13–17.
3. Для пам’яті Оновлення храму ПЦУ вказує Євр. 3:1–4 та Мф. 16:13–18.
4. Богослужбові тексти Октоїха поєднуються з Оновленням і передсвятом Воздвиження.

Це не день освячення води, меду, плодів чи інших продуктів за загальним календарним уставом. Спеціального побутового обряду, який мав би виконувати кожен вірянин 13 вересня, офіційні вказівки не встановлюють. Основним церковним змістом залишаються недільна Євхаристія, пам’ять Воскресіння, Оновлення єрусалимського храму та підготовка до Воздвиження.

Корнилій Сотник і пам’ять храму Воскресіння 13 вересня

Корнилій Сотник посідає особливе місце серед пам’ятей 13 вересня, оскільки головний епізод його історії міститься безпосередньо в Новому Завіті. У Діяннях апостолів Корнилія названо сотником так званого Італійського полку, який жив у Кесарії. Текст характеризує його як побожного чоловіка, який молився Богові та допомагав нужденним. Його історія займає значну частину 10-го розділу Діянь. За біблійною розповіддю, під час молитви Корнилій отримав вказівку послати людей до Йоппії та запросити Симона Петра. Приблизно одночасно апостол Петро пережив видіння, після якого перестав трактувати ритуальне розділення між юдеями та язичниками як перешкоду для проповіді. Коли Петро прибув до дому сотника, там уже чекали родичі та близькі Корнилія.

Петро виголосив проповідь про Ісуса Христа, Його смерть і Воскресіння. У Діяннях описано сходження Святого Духа на присутніх із язичників ще до водного хрещення. Після цього Петро наказав охрестити їх. Епізод став одним із центральних новозавітних текстів про прийняття до Церкви людей неюдейського походження.

Церковне житіє продовжує біографію Корнилія за межами того, що прямо сказано в Діяннях. Православна традиція називає його єпископом і співпрацівником апостола Петра, а пізніше пов’язує з проповіддю серед язичників. Саме так його подає і календар ПЦУ, де перед ім’ям стоїть скорочення «сщмч.», а після імені зазначено «єп.». Офіційна житійна база Orthodox Church in America також згадує Корнилія 13 вересня й описує його як першого язичника, який прийняв хрещення в описаному новозавітному контексті. У подальшій агіографічній традиції він проповідує разом з апостолом Петром, стає єпископом і веде місіонерську діяльність. Ці пізніші деталі належать до церковного житія, тоді як події в Кесарії засвідчені канонічною книгою Діянь.

Чому пам’ять Корнилія має окремий зміст

Історія Корнилія в Діяннях не є лише біографією окремого новонаверненого. Перед апостолом Петром постає питання, чи може людина з язичницького середовища увійти до християнської громади без попереднього переходу до юдейського способу життя. Відповіддю стають і видіння Петра, і прийняття Святого Духа в домі Корнилія. У цьому епізоді Петро прямо визнає, що Бог не дивиться на особу за етнічним принципом. Саме після подій у домі Корнилія апостол пояснює іншим християнам у Єрусалимі, чому він увійшов до дому необрізаних і їв разом із ними. Наступний, 11-й розділ Діянь показує, що питання викликало дискусію всередині ранньої громади.

Тому Корнилій став у церковній традиції символом виходу проповіді за межі одного народу. Це значення базується не на пізній легенді, а на самому сюжеті Діянь. Пізніше житіє додає місіонерські епізоди, проте фундамент пам’яті залишається новозавітним.

Ім’я Корнилія в календарі 13 вересня сусідить із великим переліком мучеників і преподобних. Але саме він має найдетальніше біблійне тло серед персональних пам’ятей дня. УГКЦ також окремо називає його святим священномучеником Корнилієм сотником у календарі 2026 року.

Пам’ять Корнилія 13 вересня спирається на один із ключових сюжетів Діянь апостолів про входження язичників до ранньої християнської громади.

Що означає Оновлення храму Воскресіння в Єрусалимі

Друга велика тема дня потребує пояснення самого слова «Оновлення». У календарному контексті це пам’ять освячення храмового комплексу Воскресіння Христового в Єрусалимі, який на Заході частіше називають храмом Гробу Господнього. ПЦУ вказує дату події 335 рік. Церковна традиція пов’язує спорудження храму з імператором Костянтином Великим та його матір’ю Оленою. Будівельний комплекс постав у IV столітті на місці, яке християни шанували як місце розп’яття, поховання та Воскресіння Христа. У вересні 335 року храм освятили, а річниця цієї події увійшла до літургійного календаря.

За матеріалом Orthodox Church in America, урочисте освячення відбулося 13 вересня 335 року за участю церковних ієрархів із різних регіонів Римської імперії. Джерело також пов’язує спорудження храму з Костянтином і Оленою та називає комплекс храмом Воскресіння.

Для візантійської традиції ця річниця мала настільки помітне місце, що вплинула навіть на систему розподілу біблійних читань протягом церковного року. Документи Священного Синоду ПЦУ 2024 року згадують свято Енкенії 13 вересня як історичну перехідну точку єрусалимського лекціонарія. Там же Енкенію пояснено як Оновлення, тобто освячення храму Воскресіння Христового в Єрусалимі.

«Для єрусалимського уставу такою перехідною точкою було свято Енкенії 13 вересня» (Священний Синод ПЦУ, рішення від 2 лютого 2024 року).

У стародавньому єрусалимському уставі після цієї календарної точки змінювався порядок недільних євангельських читань. Пізніше більш помітним рубежем у сформованій богослужбовій системі стало Воздвиження. ПЦУ зверталася до цієї історії при врегулюванні так званої Воздвиженської переступки та відступки після переходу на новоюліанський календар. Саме сусідство двох дат не випадкове: 13 вересня стоїть Оновлення храму Воскресіння, а 14 вересня Воздвиження Хреста. У календарній традиції IV століття обидві пам’яті належать до єрусалимського християнського контексту, хоча їх не слід перетворювати на одну подію. 13 вересня присвячене освяченню храму, 14 вересня має власний чин і богословський зміст Воздвиження Чесного Хреста.

Які святі ще згадуються 13 вересня

Календар ПЦУ містить значно ширший список, ніж найкоротші популярні календарі. Разом із Корнилієм у ньому присутні кілька груп ранньохристиянських мучеників. Для частини з них у богослужбових вказівках подано орієнтовні століття або роки смерті.

• Кронід, Леонтій і Серапіон віднесені календарем приблизно до 237 року;
• Селевк і Стратонік до III століття;
• Макровій і Гордіан до 320 року;
• священномученик Юліан, пресвітер, до IV століття;
• Ілля, Зотик, Лукіан і Валеріан до 320 року;
• преподобний Петро в Атрої до IX століття;
• великомучениця Кетевань, цариця Кахетинська, померла 1624 року.

Кетевань є найпізнішою за часом постаттю в цьому переліку. Її календарна пам’ять пов’язана з Грузією, що прямо позначено у виданні ПЦУ. Преподобний Петро в Атрої представляє чернечу традицію, тоді як більшість інших імен дня належать мученикам ранньохристиянського періоду. Для богослужіння 2026 року цей довгий місяцеслов не означає послідовного читання житій усіх перелічених святих під час однієї Літургії. Календар фіксує їхню пам’ять, але чин конкретного дня визначається співвідношенням неділі, Оновлення та передсвята. Саме тому офіційні богослужбові вказівки потрібні для точнішої відповіді, ніж простий список імен.

Іменини 13 вересня за новим календарем

Запит іменини 13 вересня можна пов’язати насамперед з іменами Корнилій, Петро, Ілля, Леонтій, Серапіон, Зотик, Лукіан і Валеріан, а також із рідше вживаними хресними іменами інших святих цього дня. Календар ПЦУ містить також Кроніда, Селевка, Стратоніка, Макровія, Гордіана, Юліана та Кетевань.

Однак церковні іменини визначаються не лише збігом сучасного імені зі списком на конкретну дату. Значення має святий, на честь якого людину назвали під час хрещення. Для поширених імен на кшталт Петра, Іллі, Юліана або Валеріана в церковному році є кілька святих і кілька календарних дат. Найпряміший зв’язок 13 вересня має ім’я Корнилій через пам’ять Корнилія Сотника. Для людини, хрещеної саме на його честь, ця дата є днем пам’яті небесного покровителя за новим календарем. Ім’я Петро цього дня пов’язане з преподобним Петром в Атрої, а Кетевань з грузинською царицею-мученицею XVII століття.

Що можна і не можна робити 13 вересня та чому 14 вересня пісне

Пошуковий запит що не можна робити 13 вересня часто приводить до переліків побутових заборон, які не випливають із календаря ПЦУ або УГКЦ. На 13 вересня 2026 року не встановлено спеціального одноденного посту через пам’ять Оновлення чи Корнилія Сотника. Дата припадає на неділю, а офіційні вказівки ПЦУ окремо позначають пісним уже наступний день, 14 вересня, коли відзначається Воздвиження Хреста. Це календарне розмежування суттєве. Передсвято не автоматично переносить піст великого свята на попередню добу. У 2026 році 13 вересня залишається неділею перед Воздвиженням, а спеціальний пісний припис у богослужбових вказівках стоїть саме під 14 вересня. Звідси не випливає заборона 13 вересня різати продукти ножем, користуватися голками, працювати на городі, прибирати оселю, прати, мити волосся або починати необхідну роботу. Подібні твердження належать переважно до народних календарних нашарувань. Офіційні церковні документи не встановлюють для пам’яті Оновлення або Корнилія такого набору побутових правил. Неділя в церковній традиції насамперед є днем спільного богослужіння та Євхаристії. Тому практична релігійна норма полягає не в уникненні конкретного кухонного предмета або домашньої операції, а в участі в богослужінні, якщо це можливо, молитві та збереженні характеру недільного дня. Необхідна професійна робота, допомога хворим, догляд за дітьми, приготування їжі чи невідкладні домашні справи самі по собі не утворюють окремої календарної «заборони 13 вересня».

Із вінчанням ситуація також потребує точності. У липні 2026 року Священний Синод ПЦУ затвердив актуальний перелік періодів і днів, коли Таїнство шлюбу не звершується. До них належать багатоденні пости, середи й п’ятниці, Усікновення Іоана Предтечі 29 серпня, Воздвиження 14 вересня, заупокійні суботи та визначені найбільші свята церковного року. Неділя 13 вересня як окрема заборонена дата в цьому переліку не названа, однак конкретний час вінчання узгоджується з парафією та священником.

«У дні одноденних постів: Усікновення голови Іоана Предтечі — 29 серпня, Воздвиження Хреста Господнього — 14 вересня» (рішення Священного Синоду ПЦУ, 13 липня 2026 року).

Це рішення додатково показує, чому 13 і 14 вересня не можна описувати однаково. 13 вересня є неділею перед святом і днем Оновлення, а 14 вересня має статус самого Воздвиження та одноденного посту. У побутовій публікації ці два дні іноді зливаються в один набір «заборон», але офіційний календар їх чітко розділяє.

Чи треба постити 13 вересня 2026 року

Спеціального посту саме через дату 13 вересня календар ПЦУ не встановлює. У 2026 році це неділя. Великий одноденний піст, пов’язаний із Воздвиженням, починається за календарною датою самого свята 14 вересня. Не слід плутати передсвято з постовим навечір’ям за аналогією з іншими днями церковного року. Літургійна підготовка може починатися раніше за свято, але режим посту визначається окремими церковними правилами. Для Воздвиження ПЦУ прямо називає 14 вересня пісним днем. Людина може дотримуватися особистого постового правила з інших причин, однак це вже не загальний календарний припис для всіх на 13 вересня. Для тих, хто має медичні обмеження або індивідуальну духовну практику, харчовий режим не варто зводити до універсальної таблиці продуктів із популярних календарів.

Що доречно робити цього дня

Для неділі природним центром церковного дня залишається Літургія. Тексти 13 вересня готують до Воздвиження і водночас повертають до теми Воскресіння через недільне Євангеліє та пам’ять єрусалимського храму. Тому молитви за родину, живих і померлих, участь у богослужінні та звичайні справи милосердя цілком відповідають змісту дня.

У пам’яті Корнилія особливо виразною є тема молитви та допомоги нужденним. Саме такими рисами Діяння характеризують сотника ще до зустрічі з апостолом Петром. Проте перетворювати це на новий обов’язковий «обряд 13 вересня» немає підстав: календар не приписує спеціальної форми милостині чи конкретної кількості молитов. Підготовка до Воздвиження також не означає, що вдома обов’язково потрібно проводити окремий ритуал із хрестом. У храмовому богослужінні наступного дня існує власний урочистий чин, докладно описаний ПЦУ. Домашня молитва може бути пов’язана з Хрестом Христовим, але офіційний календар не встановлює обов’язкового домашнього обряду 13 вересня.

Практична різниця проста: 13 вересня 2026 року є неділею перед Воздвиженням, а встановлений календарем пісний день припадає на саме Воздвиження 14 вересня.

Чому старі календарі можуть показувати інші свята 13 вересня

Після календарної реформи 2023 року нерухомі свята ПЦУ за новоюліанським календарем збігаються за цивільними датами з новим стилем. Через це сторінки, створені за старою календарною схемою, нерідко показують для 13 вересня пам’яті, які нині в основному календарі ПЦУ припадають на інші цивільні дати. Особливо помітна різниця навколо Воздвиження. До переходу на новоюліанський стиль церковне 14 вересня за юліанським календарем відповідало цивільному 27 вересня. Тепер для парафій ПЦУ, що живуть за новим календарем, Воздвиження відзначається 14 вересня за цивільною датою.

Водночас рішення ПЦУ про календарну реформу передбачило можливість для окремих громад із відповідним рішенням зберігати старий календар. Тому під час пошуку свята важливо розрізняти не тільки конфесію, а й календар, за яким живе конкретна парафія. Для основного календаря ПЦУ та офіційного календаря УГКЦ нового стилю відповідь на 13 вересня 2026 року збігається в ключових пунктах.

Бекграунд церковного календаря 13–14 вересня після реформи

Перехід ПЦУ на новоюліанський календар для нерухомих свят із 1 вересня 2023 року змінив їхню відповідність цивільним датам, але не порядок самих пам’ятей у місяцеслові. Оновлення храму Воскресіння залишається 13 вересня церковного календаря, а Воздвиження Хреста 14 вересня. Змінилося те, що ці дати тепер без додавання 13 днів збігаються з календарними числами, якими користується держава. Для вересня це створило послідовний блок нерухомих свят. 8 вересня ПЦУ та УГКЦ за новим стилем святкують Різдво Пресвятої Богородиці. У 2026 році 12 вересня припадає віддання цього свята і субота перед Воздвиженням, 13 вересня є неділею перед Воздвиженням та днем Оновлення храму Воскресіння, а 14 вересня настає саме Воздвиження.

Для ПЦУ дата 13 вересня має ще один історичний богослужбовий вимір. У документах Священного Синоду 2024 року Енкенія, тобто освячення храму Воскресіння, згадується при поясненні історії лекціонарних систем. У старому єрусалимському уставі це свято було важливою точкою річного кола читань. Пізніше таким орієнтиром стало Воздвиження, що отримало значно більшу літургійну вагу. Перехід на новоюліанський календар вплинув і на технічне питання розподілу недільних читань. ПЦУ у 2024 році вирішила надалі не застосовувати Воздвиженську переступку або відступку при підготовці церковного календаря. У поясненні рішення прямо врахована нова дата святкування Воздвиження 14 вересня за цивільним календарем. У 2026 році ця богослужбова логіка добре читається в самих датах. 12 вересня завершується післясвято Різдва Богородиці, 13-го починається безпосередня підготовка до Воздвиження, а 14-го відправляється бдінна служба самого свята. Вказівки ПЦУ для 14 вересня окремо нагадують, що православний звичай воздвигати Хрест, від якого походить назва свята, простежується від IV століття.

Історичний контекст Оновлення також повертає до IV століття. Церковні джерела датують урочисте освячення єрусалимського храму Воскресіння 13 вересня 335 року і пов’язують його з будівельною програмою імператора Костянтина Великого. Наступна календарна дата, Воздвиження, сформувала окремий літургійний день із власними біблійними читаннями, бдінням та постом.

Для України після реформи практична проблема залишається переважно інформаційною. У пошуку одночасно присутні нові календарі ПЦУ й УГКЦ, старі матеріали до 2023 року та сторінки громад, які продовжують користуватися юліанським стилем. Через це одна цивільна дата може давати різні результати без уточнення календарної системи. Офіційний календар ПЦУ на 2026 рік для 13 вересня однозначний: неділя перед Воздвиженням, передсвято Чесного Хреста, пам’ять освячення храму Воскресіння в Єрусалимі та пам’яті святих на чолі з Корнилієм Сотником. Офіційний календар УГКЦ нового стилю називає ті самі три основні компоненти дня та встановлює ті самі читання Гал. 6:11–18 й Ін. 3:13–17 для неділі перед Воздвиженням.

Використані матеріали: «Богослужбові вказівки 2026» Православної Церкви України, офіційний церковний календар УГКЦ на 2026 рік, Orthodox Church in America про освячення храму Воскресіння в Єрусалимі.

Будьте в курсі подій у Києві, Україні та світі разом з Ukraine 7 Days: Що покаже Apple 9 вересня о 20:00 за Києвом: iPhone 18 Pro, складний iPhone Ultra та інші новинки