Герань-4 – що це за дрон, характеристики, швидкість, дальність і вартість

Герань-4 – російський реактивний ударний безпілотник літакового типу, який Росія почала застосовувати проти України у травні 2026 року. Апарат належить до сімейства БпЛА Герань, але відрізняється від поширеної Герань-2 конструкцією корпусу, турбореактивним двигуном, швидкістю польоту та варіантами бойового оснащення. За даними Головного управління розвідки Міністерства оборони України, оприлюдненими 25 травня 2026 року, дрон здатний розвивати швидкість до 500 км/год, підніматися на висоту до 5000 метрів і нести бойову частину масою 50 або 90 кг. У жовтневому оновленні офіційного порталу War&Sanctions наведені інші показники: крейсерська швидкість 320 км/год, максимальна 450 км/год і дальність до 770 км. Редакція Україна 7 днів пояснює, що відомо про Герань-4, як влаштований цей БпЛА, чим він відрізняється від Шахеда, що означає модифікація Сикер, скільки коштує апарат і які іноземні компоненти виявила українська розвідка.
Інтерес до Герань-4 пов'язаний не лише зі збільшенням швидкості. Росія переходить до використання реактивних ударних безпілотників, які мають інші льотні характеристики, ніж поршневі дрони попередніх поколінь. Це ускладнює роботу систем протиповітряної оборони та перехоплювачів, а наявність оптико-електронних засобів у деяких конфігураціях свідчить про розширення можливостей керування й наведення. Водночас Герань-4 не є невразливою зброєю, а її фактичні характеристики залежать від конкретної модифікації та конфігурації.
Що таке Герань-4 і для чого Росія створила новий БпЛА
Герань-4 – одноразовий ударний безпілотний літальний апарат із турбореактивним двигуном. Його основне призначення полягає в ураженні об'єктів на території України. За класифікацією це ударний БпЛА літакового типу, а не розвідувальний безпілотник, розрахований на повернення після виконання завдання.
Російська назва Герань використовується для кількох типів ударних безпілотників. Найвідоміша Герань-2 є російським варіантом іранського Shahed-136. Вона використовує поршневий двигун і гвинт, тоді як Герань-4 отримала турбореактивну силову установку та перероблений планер. За інформацією української воєнної розвідки, підготовку до серійного виробництва Герань-4 завершили до січня 2026 року. Початкові випробувальні запуски проводили з майданчика Приморськ в Орловській області та території колишнього Донецького аеропорту. У травні 2026 року Росія розпочала бойове застосування цього типу безпілотників проти України. Ці відомості оприлюднило ГУР 25 травня 2026 року в матеріалі про конструкцію нового реактивного БпЛА. gur.gov.ua
Головна відмінність Герань-4 від попередніх моделей полягає в переході від поршневого двигуна до турбореактивної силової установки.
Розроблення нової конструкції пов'язане з обмеженнями попередніх моделей. Українська розвідка повідомляла, що під час створення реактивної Герань-3 російська сторона використовувала планер бензинової Герань-2. Однак міцності такої конструкції виявилося недостатньо для польоту на підвищених швидкостях і маневрування з великими перевантаженнями. Для Герань-4 створили окремий посилений корпус. Це дозволило адаптувати апарат до реактивного двигуна та іншого режиму польоту. Російський ВПК отримав платформу, яка за конструкцією відрізняється від початкової моделі Shahed-136, хоча зберігає загальну концепцію одноразового ударного безпілотника.
Герань-4 характеристики – швидкість, дальність, вага та бойова частина
Технічні параметри Герань-4 оприлюднені українською воєнною розвідкою. Однак у відкритих матеріалах є різні значення, оскільки частина показників стосується первинної конфігурації, а частина з'явилася в оновленому каталозі після дослідження нових зразків.
Основні характеристики за матеріалами ГУР України станом на травень і жовтень 2026 року.
| Характеристика | Дані ГУР, травень 2026 | War&Sanctions, жовтень 2026 |
|---|---|---|
| Довжина | 3,5 м | 3,6 м |
| Розмах крил | 3 м | 3,05 м |
| Максимальна злітна маса | Не уточнена | До 450 кг |
| Максимальна швидкість | До 500 км/год | 450 км/год |
| Крейсерська швидкість | Не уточнена | 320 км/год |
| Дальність | До 450 км | До 770 км |
| Максимальна висота | До 5000 м | До 4000 м |
| Маса бойової частини | 50 або 90 кг | До 90 кг |
| Тривалість польоту | Не уточнена | 2,2 години |
Дані наведені за двома офіційними публікаціями української розвідки. gur.gov.ua+1
Яка швидкість у Герань-4
За травневими даними ГУР, максимальна швидкість Герань-4 становить до 500 км/год. Водночас у жовтневому каталозі War&Sanctions вказано 450 км/год як максимальний показник і 320 км/год як крейсерський.
Ці цифри не потрібно механічно об'єднувати в одне значення. Максимальна швидкість характеризує граничний режим польоту, тоді як крейсерська відображає швидкість тривалого руху. Крім того, різні конфігурації двигунів і апаратів можуть мати відмінні показники. Для порівняння, поршнева Герань-2 зазвичай літає значно повільніше. Саме реактивна силова установка стала однією з основних причин появи нової моделі.
Яка дальність польоту Герань-4
У травневому повідомленні ГУР зазначалося, що Герань-4 може доставляти бойову частину на відстань до 450 км. В оновленому каталозі за жовтень 2026 року наведена дальність до 770 км. Різницю між показниками не можна трактувати як підтверджене збільшення дальності на конкретну величину. Для коректного порівняння необхідно враховувати модифікацію, масу бойового оснащення, конфігурацію двигуна та умови польоту. У відкритих даних немає повного набору випробувальних параметрів, який дозволив би зіставити ці цифри в однакових умовах.
Яку бойову частину несе Герань-4
Українська розвідка повідомляла про кілька варіантів бойового оснащення. У травневому описі фігурують осколково-фугасна або термобарична бойові частини масою 50 кг, а також збільшена термобарична ТББЧ-90 масою 90 кг. У жовтневому каталозі зазначені такі типи:
- ТББЧ-50 – термобарична бойова частина;
- ЗББЧ-50 – запалювальна бойова частина;
- ОФБЧ-2 – осколково-фугасний елемент;
- ТББЧ-90 – збільшена термобарична бойова частина.
Різні варіанти оснащення означають, що Герань-4 не обмежується однією конфігурацією. Вага бойової частини та її тип залежать від конкретного зразка.
Як виглядає Герань-4 і чим її корпус відрізняється від Шахеда
Зовні Герань-4 зберігає характерну для сімейства Герань аеродинамічну схему з крилом, інтегрованим у центральну частину корпусу. Проте її конструкцію переробили з урахуванням реактивного двигуна. Корпус став міцнішим, а кількість технологічних люків на фюзеляжі скоротили для зменшення аеродинамічного опору. За оприлюдненими ГУР параметрами, довжина апарата становить приблизно 3,5–3,6 м, а розмах крил – близько 3–3,05 м. Це порівнянні габарити з попередніми представниками сімейства, але внутрішня конструкція відрізняється.
У матеріалах української розвідки зазначено, що крила інтегровані в центральну частину планера. Також посилена конструкція дозволяє витримувати навантаження, які виникають під час польоту на високих швидкостях і маневрування. Візуально Герань-4 не варто плутати з класичним Shahed-136 лише за формою крил. Для визначення конкретної модифікації мають значення двигун, компонування, обладнання та виявлені компоненти.
Чи є Герань-4 реактивним Шахедом
У медіа Герань-4 часто називають реактивним Шахедом. Таке формулювання зрозуміле, оскільки російські Герані походять від концепції іранських ударних безпілотників Shahed. Проте технічно це окрема модифікація російського сімейства.
Головна різниця полягає в силовій установці. Shahed-136 та його російський аналог Герань-2 використовують поршневий двигун із повітряним гвинтом. Герань-4 оснащена турбореактивним двигуном, який забезпечує вищу швидкість. Також відрізняється конструкція планера. Герань-4 отримала посилений корпус, пристосований до інших навантажень. Тому назва реактивний Шахед є радше зрозумілим медійним позначенням, ніж точною технічною класифікацією.
Герань-4 Сикер – що означає назва та як працює система пошуку цілі
Окремий інтерес становить модифікація Герань-4 Сикер. Англійське слово seeker перекладається як шукач або пристрій пошуку цілі. У військовій техніці так називають системи, які допомагають виявляти, розпізнавати або супроводжувати об'єкт. У контексті російських безпілотників ця назва пов'язана з використанням оптико-електронного обладнання та елементів машинного зору. Такі системи відрізняються від звичайної навігації за попередньо заданими координатами. Вони можуть використовувати зображення місцевості для розпізнавання об'єктів і корекції наведення. Українська розвідка в жовтневому оновленні порталу War&Sanctions окремо зазначила оптико-електронну кореляційну систему Сусанин. Її включили до переліку обладнання, пов'язаного з Герань-4. War & Sanctions
Що відомо про оптичне обладнання
Оптико-електронна система відрізняється від звичайного навігаційного модуля тим, що працює із зображенням. У загальному розумінні така технологія дозволяє зіставляти отриману візуальну інформацію з даними, які вже є в системі. Для ударних БпЛА це означає розширення можливостей порівняно з апаратами, які використовують лише навігацію за координатами. Водночас наявність камери сама по собі не доводить, що кожен безпілотник здатний автономно розпізнавати будь-які цілі. Важливо розрізняти три поняття:
- Навігаційна система визначає місцеположення апарата та допомагає дотримуватися заданого маршруту.
- Оптико-електронна система отримує зображення та може використовувати його для візуальної корекції.
- Система автоматичного розпізнавання обробляє зображення за допомогою програмних алгоритмів.
Наявність цих компонентів у конкретній конфігурації не означає, що всі три функції однаково реалізовані в кожному екземплярі Герань-4.
Чи може Герань-4 керуватися оператором
У сучасних реактивних безпілотниках російського сімейства виявляли обладнання для передавання даних і зв'язку. Це розширює можливості дистанційного контролю порівняно з простими апаратами, які рухаються лише за заздалегідь заданим маршрутом. Однак можливості керування залежать від установленого обладнання, програмного забезпечення та конкретної модифікації. Не можна автоматично переносити характеристики одного дослідженого зразка на все сімейство Герань-4.
Який двигун встановлений на Герань-4 і звідки Росія отримує компоненти
Одна з важливих деталей, оприлюднених українською розвідкою, стосується походження силової установки. На досліджених Герань-4 виявили два типи китайських турбореактивних двигунів.
Перший – Telefly LX-WP-160 із заявленою тягою 160 кгс, або приблизно 1600 Н. Другий – Telefly TF-TJ2000A із тягою 200 кгс, або приблизно 1960 Н. ГУР зазначило, що перший двигун знятий із виробництва, а другий раніше фіксували на російському безпілотнику Герань-5. gur.gov.ua
Ця інформація важлива для розуміння залежності російського виробництва від іноземної промислової бази. Власне виробництво корпусу та складання апарата не означають повної технологічної незалежності. Двигуни, електроніка, навігаційні модулі та інші компоненти можуть походити з різних країн.
Які іноземні компоненти знайшли в Герань-4
Жовтнева база War&Sanctions містить перелік із 74 позицій, пов'язаних із дослідженим безпілотником. Серед них є мікроконтролери, конденсатори, модулі навігації, елементи електроживлення, трансивери та інше електронне обладнання. У переліку зазначені компоненти виробництва компаній із Китаю, США, Швейцарії та Японії. Це свідчить про міжнародне походження частини електронної бази, яку використовує російський ВПК. Серед ідентифікованих позицій:
- мікроконтролери STMicroelectronics зі Швейцарії;
- компоненти пам'яті Micron зі США;
- конденсатори TDK із Японії;
- навігаційний модуль Unicore UC9810 із Китаю;
- трансивери Shanghai Belling із Китаю;
- електронні компоненти International Rectifier, що входить до Infineon Technologies.
Окремо українська розвідка ідентифікувала камеру Honpho TS130C-01 китайського виробництва. У базі також присутні компоненти, країну походження або виробника яких не вдалося встановити. War & Sanctions+1 Виявлення іноземних деталей у російському безпілотнику показує, що санкційна політика стосується не лише готової зброї, а й технологій подвійного призначення.
Хто виробляє Герань-4
За даними українського порталу War&Sanctions, виробником Герань-4 зазначене АТ ОЕЗ ППТ Алабуга. Це підприємство пов'язане з виробничою інфраструктурою російської спеціальної економічної зони Алабуга в Татарстані.
Саме цей виробничий майданчик фігурує в матеріалах української розвідки щодо російських ударних безпілотників. Водночас потрібно розрізняти виробника готового апарата та компанії, які постачають окремі комплектувальні вироби. Російське виробництво таких систем залежить від ланцюгів постачання електроніки, двигунів і матеріалів. Через це контроль експорту технологій залишається одним із напрямів міжнародних санкцій проти російського військово-промислового комплексу.
Чим Герань-4 відрізняється від Герань-2, Герань-3 та Герань-5
Назви Герань-2, Герань-3, Герань-4 і Герань-5 позначають різні моделі або модифікації російського сімейства ударних безпілотників. Їх не можна вважати однаковими апаратами з незначними косметичними змінами.
Головні відмінності стосуються двигунів, конструкції корпусу, швидкості, дальності та бойового оснащення.
| Модель | Двигун | Основна особливість |
|---|---|---|
| Герань-2 | Поршневий | Російський варіант Shahed-136 |
| Герань-3 | Турбореактивний | Перехід до реактивної схеми |
| Герань-4 | Турбореактивний | Посилений планер та інші варіанти оснащення |
| Герань-5 | Турбореактивний | Більші габарити та інші заявлені характеристики |
Герань-2 проти Герань-4
Герань-2 залишається одним із найвідоміших російських ударних БпЛА. Її конструкція базується на схемі Shahed-136. Апарат має поршневий двигун, пропелер і характерний дельтаподібний планер.
Герань-4 отримала реактивний двигун та посилену конструкцію. Це дозволило збільшити швидкість і змінити льотні характеристики. Водночас реактивна силова установка має інші вимоги до обслуговування, пального та виробництва.
Для систем протиповітряної оборони це означає необхідність враховувати різні характеристики повітряних цілей. Підходи, які застосовують проти повільних поршневих БпЛА, не завжди можна безпосередньо переносити на швидші реактивні апарати.
Герань-4 проти Герань-5
Герань-5 є окремою моделлю, яку українська розвідка також пов'язує з реактивною силовою установкою. В оприлюднених даних для неї фігурують інші габарити, маса та дальність польоту.
Не слід плутати ці два апарати лише тому, що в них можуть використовуватися однакові моделі двигунів. Наявність спільного компонента не означає однакових льотних можливостей або конструкції.
Для Герань-4 у жовтневому каталозі ГУР зазначені довжина 3,6 м, розмах крил 3,05 м та максимальна злітна маса до 450 кг. Ці параметри не можна приписувати Герань-5.
Скільки коштує Герань-4 і чому немає підтвердженої ціни
Питання вартості Герань-4 залишається відкритим. Російська сторона не публікує підтвердженої контрактної ціни цього безпілотника, а українська розвідка у відкритому каталозі War&Sanctions не наводить вартості готового апарата. Тому називати конкретну суму в доларах або рублях як встановлену ціну було б некоректно. У відкритих джерелах можуть з'являтися оцінки вартості реактивних Гераней, однак вони не завжди стосуються саме четвертої моделі. На кінцеву собівартість впливають:
- тип і вартість турбореактивного двигуна;
- електроніка та навігаційне обладнання;
- оптико-електронні системи, якщо вони передбачені конфігурацією;
- бойова частина та її конструкція;
- матеріали корпусу й виробничі витрати;
- обсяги серійного виробництва;
- логістика та постачання імпортних компонентів.
Особливо важливим є питання двигуна. На різних досліджених зразках виявили Telefly LX-WP-160 і TF-TJ2000A, які мають різні показники тяги. Це означає, що собівартість окремих конфігурацій може відрізнятися.
Скільки коштує Герань-4 в Україні? Офіційної ціни продажу для цивільного ринку не існує. Це військовий ударний безпілотник, який не є товаром у звичайному розумінні. Будь-які пропозиції придбати його або окремі бойові компоненти потрібно розглядати з урахуванням законодавства про обіг озброєння.
Чому реактивна Герань-4 становить додаткову загрозу для України
Поява реактивних модифікацій змінює характеристики повітряних загроз, із якими стикається українська система ППО. Основна проблема полягає в тому, що швидкість реактивного безпілотника вища, ніж у традиційних поршневих моделей. Це скорочує час між виявленням повітряної цілі та її можливим ураженням. Для систем спостереження, мобільних груп і засобів перехоплення важливими стають швидкість обробки інформації та координація між різними елементами протиповітряної оборони.
Водночас швидкість не робить Герань-4 аналогом крилатої ракети. Це безпілотний літальний апарат зі своїми обмеженнями щодо конструкції, двигуна, навігації та бойового навантаження.
Чи може Герань-4 обійти українську ППО
Жоден тип ударного безпілотника не має гарантованої здатності долати протиповітряну оборону. Результат залежить від характеристик конкретного апарата, умов застосування та можливостей систем виявлення і перехоплення.
Герань-4 ускладнює завдання через реактивну швидкість і потенційне використання додаткового обладнання. Проте наявність турбореактивного двигуна не означає автоматичної невразливості. Українська система протиповітряної оборони використовує різні засоби боротьби з повітряними цілями. До них належать зенітні ракетні комплекси, авіація, мобільні вогневі групи та безпілотні перехоплювачі. Вибір засобів залежить від типу загрози та наявної обстановки.
Чим небезпечна поява системи Сикер
Додатковий фактор ризику пов'язаний із розвитком оптико-електронних систем. Якщо апарат має можливість отримувати й обробляти зображення, його функціональність не обмежується лише рухом за попередньо заданими координатами. Однак можливості конкретної системи потрібно оцінювати за результатами дослідження її компонентів. Сам факт виявлення камери не є доказом повноцінного автономного наведення на будь-який об'єкт.
Герань-4 та міжнародні санкції – чому українська розвідка досліджує компоненти
Окремий напрям роботи української розвідки стосується встановлення походження деталей, які використовують під час виробництва російських ударних безпілотників. Герань-4 показує, наскільки складними можуть бути міжнародні ланцюги постачання військових технологій.
У дослідженому апараті виявили компоненти з Китаю, США, Швейцарії та Японії. Це не означає, що всі виробники свідомо постачали продукцію для російського ВПК. Електронні деталі можуть потрапляти до кінцевого споживача через посередників, перепродаж, паралельний імпорт та інші канали. Саме тому українська сторона публікує інформацію про маркування, виробників і країни походження окремих комплектувальних виробів.
Такі дані можуть використовуватися для:
- встановлення компаній, чиї компоненти виявили у військовій техніці;
- визначення можливих каналів постачання;
- перевірки дотримання експортних обмежень;
- підготовки матеріалів для санкційних рішень;
- посилення контролю за товарами подвійного призначення.
Портал War&Sanctions є відкритим ресурсом української воєнної розвідки, де систематизують відомості про російський військово-промисловий комплекс, озброєння, комплектувальні вироби та підприємства, залучені до виробництва зброї.
Що відомо про бойове застосування Герань-4 у 2026 році
За інформацією ГУР, підготовка до серійного виробництва Герань-4 завершилася до січня 2026 року. Після випробувальних запусків Росія почала застосовувати цей безпілотник проти України в травні.
Це означає, що протягом 2026 року модель перейшла від етапу підготовки виробництва до практичного використання у війні. Поява нових конфігурацій та виявлення різних двигунів свідчать про розвиток виробничої програми.
Окремо потрібно враховувати, що не кожне повідомлення про реактивний Шахед означає застосування саме Герань-4. У російському арсеналі є кілька реактивних моделей, а зовнішня схожість не завжди дозволяє точно визначити модифікацію без дослідження уламків або інших доказів.
Для ідентифікації використовують сукупність ознак: конструкцію корпусу, силову установку, маркування, електроніку та інші виявлені компоненти.
Що важливо знати про Герань-4 – відповіді на основні запитання
Що таке Герань-4 простими словами?
Це російський реактивний ударний безпілотник літакового типу, призначений для одноразового застосування. Він має турбореактивний двигун, посилений корпус і може нести бойову частину масою до 90 кг за даними жовтневого каталогу ГУР.
Як виглядає Герань-4?
Апарат має крилоподібну конструкцію з інтегрованим центральним крилом. Його довжина становить приблизно 3,6 м, розмах крил – 3,05 м. Корпус посилений порівняно з попередніми конструкціями сімейства.
Яка максимальна швидкість Герань-4?
У травневій публікації ГУР зазначено швидкість до 500 км/год. В оновленні War&Sanctions за жовтень 2026 року наведені 450 км/год максимальної та 320 км/год крейсерської швидкості.
Яка дальність польоту Герань-4?
У травневому повідомленні української розвідки фігурує дальність до 450 км, а в жовтневому каталозі – до 770 км. Це різні оприлюднені оцінки, які не варто змішувати без уточнення конфігурації апарата.
Скільки важить бойова частина Герань-4?
У відкритих матеріалах ГУР згадуються варіанти масою 50 і 90 кг. Серед них є осколково-фугасні, запалювальні та термобаричні типи бойового оснащення.
Що означає Герань-4 Сикер?
Seeker перекладається як шукач. Назва пов'язана з оптико-електронними засобами пошуку та розпізнавання цілей. У жовтневому каталозі ГУР серед обладнання Герань-4 зазначена система Сусанин.
Скільки коштує Герань-4?
Підтвердженої офіційної вартості готового безпілотника у відкритих матеріалах немає. Оцінки, які публікують сторонні ресурси, не можна вважати встановленою контрактною ціною.
Хто виробляє Герань-4?
За даними українського порталу War&Sanctions, виробником зазначене АТ ОЕЗ ППТ Алабуга. У виробництві використовуються компоненти іноземного походження, зокрема китайські турбореактивні двигуни.
Коли Росія почала застосовувати Герань-4?
За повідомленням ГУР від 25 травня 2026 року, бойове застосування проти України розпочалося в травні 2026-го. Підготовка до серійного виробництва завершилася раніше, до січня того самого року.
Будьте в курсі подій у Києві, Україні та світі разом з Ukraine 7 Days: актуальні новини, перевірені факти та практична інформація. Читайте також матеріали про: Що таке територіальний центр комплектування та соціальної підтримки і як працює ТЦК та СП в Україні
Використані матеріали: Головне управління розвідки Міністерства оборони України, портал War&Sanctions, Janes, Радіо Свобода, Міжнародний інститут стратегічних досліджень.

